Лайф стиль

Ой,нахлынуло!Почему меня так и тянет назад в то время,что на этих чёрно-белых фотографиях,которые "с проявителем-закрепителем да с ретушью,да с голубоватым воротничком?..На фоне Пушкина снимается семейство...Мужчины все в светлых костюмах,дамы-в крепдешинах,спортивные ноги-в белых носочках и босоножках...Или:на пляже кавалеры-в трусах до колена(синий или чёрный сатин),а "наяды"-то совсем незамысловатые внешне-атласный бюстгалтер и трусцы до самого горла.Никаких изящных поз,все натуральны и безыскусны:такие смешные,толстоватые,но весёлые и светлые глаза...Помню 1 мая:мама моет окна-молодая и поёт,-отец курит на балконе(в майке и трусах),переговаривается с соседом.Теплынь,на свежем газоне ма-а-ленькая(только что посаженная)берёзка распустилась,а из окон-музычка какая-то.Все ещё молодые,все ещё только-только......Милы мне старые пластинки и чёрно-белое кино.И быть гламурною блондинкой,как видно,мне не суждено...Мне " влом"клубится,тусоваться,Пить кровь из жизникак вампир...Зовёт назад святое братство,сквозь дым костра смотря на мир.Звучала музыка с экрана и из окна в моём дворе.Мы просыпались очень рано,а спать ложились на заре.Шевчук,"Битлы",Высоцкий,"Смоки",Гребенщиков,Бутусов,Цой...А кто у вас теперь пророки?И кто для вас теперь герой?Они нам утоляли жажду и след оставили в судьбе...Прислушайтесь:они расскажут о времени и о себе. Во как накатывает...Ностальжи,едрена мать...

Вона носила квіти в волоссі

І ними грався він і ще вітер

Здавалося давно вже дорослі

Але кохали щиро мов діти.

Відчинені серця, щирі очі

Таких не так багато є в світі

Лилися сльози щастя щоночі

Обіцянки назавжди любити.

Будиночок на розі двох вулиць

Паркан плющем осіннім завитий

Здавалося дощі схаменулись

Здавалося завжди буде літо.

Лише один дзвінок телефону

І варто тільки їм захотіти

Повіяло теплом з-за кордону

А одже неодмінно летіти.

Не обіцяй назавжди

Не обіцяй навічно

Де твоє-моє завтра

У скронях вітер свище.

Не обіцяй, навіщо?

Не обіцяй, не треба

Залежить час найближчий

Та не завжди від тебе.

І раптом все змінилось навколо

Проблеми, ціни, сни сподівання

Роз’їхалися як діти в школу

Що першим було стало останнім.

Їй у Варшавські спальні райони

Йому Москву бетоном залити

Але кохання у таксофонах

Приречене не довго прожити.

Куди ведуть строкаті дороги

Чому ви заблукали у світі

Вас сотні, тисячі, вас мільйони

В Ізраїлі, Канаді, на Кріті.

Є спогади про те, як було все

Надії є на те, як все буде

Нас доля стрімко течією несе

Бо ми є не титани, ми люди.

Read more...